Пам'ятаєте, я казала, що в Порто і Бразі вузькі вулички? Забудьте. Там майже всюди було місце, щоб розминутися двом авто, ну, чи принаймі авто і пішоходу. В Лісабоні історичний центр це справжній лабіринт з провулків і вулиць, що заледве дозволяють розминутися двом пішоходам. А ще ж є сходи. Просто сходи, які теж вулички (з адресами, входами в будинки і вікнами, крізь які можна подивитися на чиюсь вечерю). Автомобільні дороги (я зараз про старе місто) майже всі односторонні, та й то на тротуар часто лишається не більше 30 см (це бордюр і 2-3 бруківки). Те ще задоволення, коли доводиться втискатися в стіну, щоб пропустити авто. А коли в такій вуличці розминаєшся з трамваєм, то мимоволі згадується Булгаков (бруківка так відполірована за століття, що масло не потрібне).
