Національний парк Крка - це природний заповідник навколо однієї з найбільших річок країни.
Подивитися в ньому можна і історичні пам'ятки - руїни римського легіонерського тренувального табору, старовинні водяні млини, монастир, фортецю. Але парк настільки великий, що навіть за наявності автомобіля, подивитися його весь за один день неможливо. Присутність малюка зменшує шанси вдвоє. Тому ми обрали місце максимального скупчення цікавинок (і, як виявилося, туристів) і поїхали до нижнього (з трьох) входу.
Квиток на оглядини всього парку коштує 180 кун. Вже з вересня було б 110. В його вартість також входять внутрішні трансфери.
З них і почнемо.
Першим місцем наших відвідин став головний скарб Крки - її водоспади - Скрадінскі бук. Сюди з однойменного (нижнього) входу можна хвилин за 15 дістатися симпатичним корабликом.
І дорогою почати роздивлятися Крку. Вода в ній, здається, ще блакитніша за морську і така чиста і прозора, що, якби катер зупинився, напевно, можна було б побачити дно навіть у найглибших місцях. З прибережних плавень за нами спостерігали дикі качки і лебеді. В скелях за плавнями помітили кілька печер.
Нам не пощастило приїхати в парк в сухий сезон. Водоспад виглядав вражаюче, але не так, як на рекламних брошюрах - суцільна стіна води розділилися на кілька потоків.
Прямо перед водоспадами є купальна зона. Щоправда, вона відгороджена, і підплисти до них так, щоб бодай відчути бриз, не можливо. Бажаючих поплавати було забагато, тому ми спершу перейшли міст з якого найкраще милуватися потоком (і тому тут справжні людські затори), а потім спокійно спустилися до води праворуч від нього.
Наступним етапом екскурсії стало випробування на міцність. Сходи. Парк не пристосований для відвідувачів, що не можуть пересуватися самостійно. Наш тато ніс малюка, а я котила-тягнула на гору візочка. Як добре, що є в світі добрі люди не залякані фемінізмом, і один чоловік допоміг мені впоратися з ношею на обох прольотах. Далі нарешті з'явилася об'їздна доріжка.
Ми піднялися на оглядовий майданчик з якого можна милуватися верхньою частиною водоспадів. Не тільки на центральній річці, але й на струмочках і притоках, що вливаються в неї з лісу.
Тут зберігся збудований на честь візита імператора балкончик.
Поруч облаштували невеличкий центр історії, де можна зазирнути в типову хорватську оселю, поспостерігати за роботою коваля чи ткалі.
Національний одяг
Трошки далі є діючий водяний млин.
Можна детально роздивитися увесь процес роботи.
Одразу на ним починається "навчальна стежка" - викладена дощечками 2-кілометрова доріжка кружляє справжніми джунглями чи, швидше, мангровими хащами, тільки дерева тут інші.
Кожна річка хоче бути амазонкою?
В кожній ямці свої рибки - десь зграйкою маленькі як мій мізинчик, а десь поважні велетні у пів руки.
І всі роздивляються нас, певно, ще більше ніж ми їх. Не вистачає тільки фотоапаратів і селфі-палиць.
А ось ці були на фітнес тренуванні - вперто плили проти течії, лишаючись на місці.
Назад до парковки нас теж везли на кораблику. Покатати б на ньому наших дніпровських судновласників, щоб зрозуміли наскільки краще милуватися річкою без дискотеки...
Наступним пунктом оглядин став Рошкі Слап - ще один водоспад. Їхати до нього, до речі, пів сотні кілометрів. Це щоб ви уявлялися розміри парку.
Тут все взагалі сумно. Від водоспаду лишився лише невеликий "душ". І подивитися на нього можна тільки збоку, стоячи на понтоні.
Зате старовинний млин поруч частково перетворили на ресторан, і офіціанти ходять босоніж, бо кілька потоків протікають прямо між столиками. Під одним з них дозволяють скупатися. Ну, і тільки тут можна достатньо близько підійти хоч до маленького водоспадика
На жаль, ні в монастир, ні до римських руїн, ні навіть в печеру в скелі над цим входом, стомлений малюк не дозволив потрапити.
Але день і так видався насичений і загалом чудовим. Подивіться тільки з яким краєвидом ми обідали. Ще й Тарасик якраз спав
Немає коментарів:
Дописати коментар