Відень

Відень... Чомусь мені хочеться звертатись до цього міста в жіночому роді. Така собі пані в розцяцькованій криноліновій сукні. Широкі проспекти - це чудово. Для автомобілістів. Для того, щоб милуватися помпезною архітектурою. Але не для туристів. Прості переходи вулиць збільшують кілометраж маршруту рази в півтора. Поки ще є сили, просто напишу все, що вже встигли побачити.

Ще дорогою з Будапешту наштовхнулись на автопробіг "England-Budapest". П'ять смартиків з прапорцями. В кожному по парі пенсіонерів. А на одному напис "молодята". Ну хіба ж не мило?

Парковка у Відні ще дорожча ніж в Будапешті і рахується з першої хвилини. Тобто, поки ти оплачуєш, на вікні вже має лежати заповнений талон на 15 хв безкоштовного паркування. Ми попросили собі кілька, тому можемо по приїзду поділитись. А машину лишили у парко-гаражі подалі від центру. Там доба "всього" 3,5 євро і цікава система розрахунку. На в'їзді автомат запам'ятовує кредитку, а на виїзді знімає з неї необхідну суму. І ніякої зайвої макулатури)

Випадково обрала готель в цікавому районі. Через стінку російсько-узбецький ресторан. На перехрестях смердить травою (не скошеною, якщо хтось не зрозумів). Через дорогу кошерний магазин поруч з яким гуляють сім'ями хасиди. Біля кебабні за пів кварталу тусять підлітки-араби. Зайшли в ресторанчик з назвою "Шніцель-Стейшн", а там обслуговує балакуча жіночка-вірменка. Бачили татуйовану парочку, що серед дня "нє палєвно" займалась сексом на сходах під підїздом. Трамвай зупиняється не з того боку перехрестя з якого стоїть облаштована зупинка. Strange place...

За день обійшли вздовж, впоперек і по колу увесь центр міста. Навіть не намагатимусь описувати красу архітектури. Якщо були, то вам вже не треба. Якщо ще ні - погугліть фото і зрозумійте, що  варто надолужити. Ратуша, собори, музейний квартал, опера, палаци... Бельведер був останнім пунктом на сьогодні і він дійсно Бель (по нам видно наскільки)

Потрапили на два безкоштовні (за пожертви) концерти в церкві Петра. Вдень на органний, а ввечері на струнний квартет. Перший сподобався більше, хоча чоловік охарактеризував орган як слабенький - "в животі не тремтіло".

Бачили справжніх монахів-францисканців в чорних рясах з білими мотузковими поясами. В тій же церкві Франциска "помилувались" реліквіями у вигляді одягненого кількасотрічного скелету. Ручка відпала і лежала поруч, але загалом ще тримався.

Опівдні подивились повний кругообіг фігур на годиннику Анкер. Мелодії гарно доповнюють процес. Соромно, що про більшу частину персоналій нічогісінько не знаю.

Скуштували вуличну їжу. Не впевнена наскільки рибні чіпси зі шпротів традиційні для Австрії, але було доволі смачно

У Відні теж є класний сервіс вело-прокату. Працює як і в Будапешті, але можна користуватись взагалі безкоштовно. Будь яка поїздка до години не потребує оплати. Якщо перерва між поїздками більше 15 хв, то можна знову відраховувати нову годину. Але поки ми прилаштували машину, ці знання зовсім вилетіли з голови і ми купили тижневий проїзний на всі види транспорту. Коштує він на 30 центів дешевше триденного, але той можна активувати у будь-який час, а наш автоматично рахується з понеділка по понеділок. Якщо хтось збирається післязавтра бути тут - звертайтесь, на вихідні його ще вистачить.

Стрималась в метро від посмішки, коли дівчинка років 10 розпитувала маму "что у неё это на цепочке за знак?", а та косилась і морозилась. Тризуб привертає увагу ;) 

Взагалі тут кожні 10 хв наштовхуєшся на щось російське. Якщо не магазин з шубами, то тітку яка фотографує зі спалахом в забороненому місці чи обмахується дерев'яним стукітливим віялом упродовж всього 30-хвилинного концерту. 

Станцювали вальс на площі Марії-Терезії. Гармоніст і барабанщик чомусь були з конячими головами. Але ми відійшли за зелений бордюр, тому на атмосферу це не вплинуло.

У Відні платні туалети. Зазвичай по 50 євро центів. Радимо ходити в МакДональдз. Там за відвідини дають на ці ж 50 центів талон, який потім можна обміняти на щось їстівне. Наприклад, у нас вистачило на молочний коктейлик.

В Будапешті теж були платні (150-400 форинтів). Здаю пароль в жіночу вбиральню California coffee company біля собору Стефана - 1963.

Ми абсолютно не зрозуміли тих людей, що наважувалися на прогулянку в бричці. Мішечки у які падають конячі відходи протягом дня не витрушують, а протягом ночі навряд чи перуть. Зі строни (краще іншої сторони дороги) воно, звісно, романтично, але я б полізла в неї тільки з цілковито закладеним носом. 

Якщо вам здалось, що пост сьогодні перетворився на бубубу і пошук негативу, то це виключно тому, що я всіма силами старалась не перетворити його на фотозвіт про кожен бачений балкончик, вазончик, камінчик і тд. Відень дуже красива, монументальна, місцями вишукана, доволі комфортна. Не вистачає тільки трошечки затишності. 

З великих планів на завтра лишився Шонбрунн, сподіваюсь, його вистачить на окремий пост. Якщо ні, доведеться таки видертися 343 сходинки на собор...

Парламент

Ратуша (половину затуляв екран кінофестивалю)

Музеї

Храми