Брно

В Брно ми доїхали ближче до вечора. В планах були скромна вечеря і сон до ранку, щоб набратися сили для оглядин місцевої фортеці. Але ми вже змирились з тим, що в цій подорожі постійно з'являються якісь сюрпризи. Виявляється, що окрім фортеці і модернової вілли, які рекомендує інтернет, у Брно ще купа цікавинок.

Підозри почали виникати ще дорогою до центру. Вулички виявились всипаними симпатичними будиночками кінця ХІХ початку ХХ ст., а іноді і старішими

А тоді ми наштовхнулись на театр

 За ним на (здається) ратушу

Потім дійшли до першого храму і зрозуміли, що просто перепочити в Брно не вийде

Ось ще один. Ми нарахували 6, та їх, здається, більше

А, ще десь дорогою був музей

Щоправда, після 18 абсолютно все вже було зачинене. Подумаємо про повторні відвідини...Якщо ж ви вагаєтеся чи варто витрачати час на це "провінційне містечко", то ось вам фото шматків собору Петра і Павла

А ось одна з площ

На іншій площі є "вільне піано", де бажаючі діляться з містом своїм вмінням. 

А головною принадою для мене виявився фонтан. Тільки це не просто фонтан, це крута сучасна штука біля якої я просиділа пів години і пішла тільки тому, що побоялась остаточно загіпнотизуватися. Діє сильніше ніж Winamp;)

Фото нічогісінько не передає. Це не просто підсвітка, це вода, яка падає фігурами - від простих геометричних до різноманітних написів, тваринок і силуетів пам'яток міста.

Вечеряли ми істинино чеською качиною ніжкою зі сливовою капустою в старовинній ресторації через паркан від місця проведення музичного фестивалю. Чеській качці акомпанував духовий квінтет флейтистів-кларнетистів. На біс заграли What can you do with a drunken sailor.

Вранці прогулялись до фортеці Шпільберк. 

Тут була в'язниця Габсбурґів, а тепер музей. Про фортецю в інтер'єрах нагадує тільки форма стін і їх товщина, тому музей ми оминули і просто піднялись на оглядову вежу.

Навколо фортеці милий, подібний до Володимирської гірки парк, з якого теж відкривається гарний краєвид