Шонбрунн і ще трошки Відня

Цей день достатньо було б описати однією фразою - вальс в бальній залі Шонбрунну - "V" checked! Та виявилось, що галочки можна поставити ще за кілька "досягнень".

Отже, ранок ми почали з заміської резиденції Габсбурґів замку Шонбрунн. Цитатою прогулянки можна вважати фразу "Чому, ну чому я не додумалась взяти з собою хоча б ампір?! Яку фотосесію можна було б влаштувати..."

Одразу порада з приводу квитка. Ми купили "класичний", що давав доступ до всіх відкритих кімнат замку, оранжереї, лабіринту, оглядової тераси та арки. Так от, не купуйте його. Візьміть звичайний повний тур замком і докупіть квиток в лабіринт (якщо залишаться сили). Зекономите близько п'яти євро і хвилин п'ятнадцять часу на чергах, бо квитки тільки в замок можна придбати в електронних автоматах.

Оранжерея використовується за призначенням лише відсотків на 20 і тільки взимку. Зараз це просто порожня зала з великими вікнами, що виходять на подвір'я заставлене рослинами в величезних горщиках. Якщо ви хоч раз бували в Криму чи десь південніше, то ніщо з експонатів вас не здивує. Єдина цікава рослина на фото нижче.

Це мірта, яку подарували Марії Терезії в день весілля у 1732 році.

Оглядова тераса - просто красива клумба з невеличким фонтаном, яку обіймає тунель з плюща. На рівні тунелю є міні оглядовий майданчик і це єдине, що відрізняє цю територію з платним входом від всього іншого квітучого і фонтанового парку. На першому фото той самий майданчик, а далі спробуйте здогадатись де просто парк, а де не просто))

З аркою (зверніть увагу на почесну качину варту) ситуація приблизно така ж.

(А ось варта лицарська)

На першому рівні знаходиться ресторанчик у який абсолютно вільний вхід. Квиток дає право піднятись на гору. Враховуючи сонячний день і +30, прогулянка була не надто приємна.

Ось краєвиди майже з підніжжя арки і з їі вершечка

Якщо вам, як і нам, пощастить з погодою, то радимо вивчити мапу парку і дійти до арки лісом

Дорогою можна пошурудіти сумкою. На це реагують звиклі до людей білочки і прибігають клянчити щось смачненьке (фініки таким не вважають). Звертати в ліс треба одразу за фонтаном Нептуна. Як на мене, це перлина всього парку

З іншого боку у нього грот поруч з яким цікавий краєвид і приємна прохолода

Лабіринт

ми пройшли з третьої спроби. 

Виявилось, що в центрі встановлені камені "що надають силу"

Насправді лабіринтів тут купа

Є навіть пальчикові

А ще є всілякі розваги типу кривих дзеркал, різноманітних "музичних інструментів" (скажімо, у вигляді барабану заповненого кульками), труб для розмов на відстані чи ось таких от головоломок

Загалом, лабіринт виявився чудовою перезагрузкою для мізків від краси. Ех, якби ж ще і від спеки щось вигадали...

Шонбрунн. Незважаючи на безперервний потік туристів, в кожному куточку відчуваєш, що це палац. Будь-яка зйомка всередині категорично заборонена, тому ось вам ще одне фото зовні. Центральний фасад

Вхід в зали згідно часу вказаному на квитку. Нам після придбання довелось почекати годину. Біля дверей можна скачати безкоштовну програмку-гід. Нам чомусь не вдалося. Зате на вході всім роздають аудіогіди. Беріть англомовний, якщо не хочете чути про Сісі "пораженную прямо в сердце остро заточенным напильником" чи маленького Моцарта, який "облобызал августейшую особу". Серйозно, так і кажуть)

Для огляду доступно 40 кімнат. Мені найбільше сподобалися біло-блакитний кабінет Марії Терезії, чорна зала скорботи і ще якийсь круглий кабінетик поруч з бальними залами, на який помилуватись дозволяли лише крізь скло. Чоловік підтримує і додає в список лідерів бальні зали. З приводу вальсу. Танцювати тут цілком собі можна, хоча в великій залі паркет і прикрито килимом. Музику надає сам музей у вигляді фонового запису на аудіогіді. Здається, Штраус у виконанні музейного ж оркестру. До речі, його виступи можна послухати в частині колишньої оранжереї

Все, більше нічого не розповідатиму. Приїздіть подивитись на власні очі. Там ще багато красивого. Наприклад, ось

Ну і ще трошки про галочки. 

Сьогодні збулася "давня мрія". Більше десяти років мене мучила ностальгія за американськими китайськими all you can eat buffets. Виявляється, треба було доїхати аж до Відня, щоб нарешті від'їстися)) До речі, не поганий варіант, враховуючи ціни в інших закладах - від 5,50 євро з людини подалі від центру до 13 в центрі.

Продовжили гуляти містом. О 18-00 потрапили на передзвін у церкві Святої Елізабети. 

А ще повалались на травичці поруч з пам'ятником Фройду, милуючись іншим напів відреставрованим храмом.

А потім причапали на кінофестиваль під стінами (чи правильніше казати на них?) ратуші. Там виявився не фільм, а ось що. Хто пізнає?

А завершили (як ми думали) вечір тим самим тортом Захер. З чаєм Захер. У кав'ярні Захер, що в готелі Захер, котрий через дорогу від Віденьської опери. На ньому навів печатки були. Ну, точно галочка))

А потім ми вчерговий раз потрапили не туди. Цього разу сіли на трамвай у зворотньому напрямку і помітили лише зупинці на десятій. Зате коли повертались, натрапили на "нічний проїзд" велосипедистів, ролерів і самокатниць (була лише одна років 10), котрий розтягнувся приблизно на дві зупинки.

А останній ранок в місті ми витратили на прогулянку в парк

І не просто так, а подивитись на зенітну вежу Люфтваффе. Кааапець, величезна штука, поруч є ще одна квадратна

А одразу за парком виявився город. Судячи з кількості побачених там лійок, доглядає за ним цілий дит. садок

На цьому все. На черзі Брно