Україна-Хорватія - замітки з авто подорожі

З часу нашого останнього євро туру минуло вже два роки. Нарешті вибралися)

(В цьому дописі не буде фото. Гугл має краще ніж можна зняти з вікна автомобіля. Сподіваюся, надолужимо вже тут)

Ну ось ми і дісталися до Адріатики. Судячи з того, що побачили дорогою, Хорватія нам має сподобатися. 

Два днів в дорозі коли тобі лише 9 місяців це важко. Хоча й не так, як 2 дні в дорозі з тим, кому лише 9 місяців ;) Але плюси були.
Наприклад, українські прикордонники провели нас в обхід всіх черг. Словацьку частину кордону ми пройшли теж пришвидшено - в черзі для громадян ЄС. 

До речі, маємо застереження для абонентів lifecell. Чомусь цього разу роумінг у нас вмикнувся не одразу. У мене взагалі аж годин через 6-7 після виїзду з України.

Кордони в межах старого ЄС помітні хіба по написам "купи віньєтку тут" і з'їздам для зважування фур. Поля, луки, виноградники, дахи всіх відтінків червоного, знову поля. На горизонті туманно-зелені гори.

Різницю між Словаччиною і Угорщиною я помітила аж тоді, коли почали з'являтися характерні мазанки з довгим, через увесь бічний фасад ґанком, обрамленим колонами. І серед червоних дахів стали більш помітні вкраплення сірої черепиці.

Ця відпустка ще не зовсім почалася, а я вже хочу у нову - проїхатися мальовничими селами і містечками, оминаючи автобани, і зупинятися в кожному, перед яким встановлено коричневий знак історичної спадщини. А то там костьол, там монастир, там цілий палац чи замок, а ми побачили в кращому разі шпилі... а кінцевим маршрутом можна зробити озеро Балатон. З висоти нашої траси воно виглядало просто казковим - молочно-блакитним шматочком неба посеред зеленої долини, з десятками білих гострокрилих птахів-вітрильників. Фото теж не буде, замилувалися)

На заправці десь між Будапештом і Загребом бородатий автостопер побажав нам гарної дороги. Українською. Під'їхати не просився.

Знову і знову раділи за європейських звірят. Які ж класні у них зелені мости для безпечного переходу дороги!

Між Угорщиною і Хорватією контроль є. Угорський. Все як в аеропорту - сканують паспорти і "щасливої дороги". Хорвати, схоже, вірять, що з півночі до них приходять тільки з миром. І грошима. Замість кордону - стійки оплати автошляхів. 

Дорогою проїздили кілька довгих (аж до 5,8 км!) тунелів. Дивно знати, що над тобою гора...

До речі, гори тут особливі. Мені хочеться назвати їх південними, хоч ця назва, певно, більше пасувала б Египетським голим схилам. Північні Балкани виглядають нижчими за Карпати але з більшою кількістю пагорбів. Вони схожі на гігантські тугі голівки броколі - зелені і кучеряві. Певно тому, що ліси тут переважно листяні. 

Тут інша архітектура. Якщо словацькі сільські хатинки за формою і розмірами дуже нагадують західно-українські того ж віку, угорські більш довгі і приплюснуті до землі, то місцеві навпаки тоненькі і тягнуться вгору. Нові переважно триповерхові; ті, що виглядають років на 100, майже всі на два, а часто ще й перший високий як півтора.

І на останок, моє особисте мамське досягнення: годувати на швидкості 130 км/год не витягуючи дитину з автокрісла(люльки) - done!